/ / Що робити, якщо дитині нецікаві однолітки?

Що робити, якщо дитині нецікаві однолітки?

На перший погляд, все чудово - чадо впевнено випереджає середні здібності свого віку. Але дитячі ігри - особливі, і якщо дитині нецікаві однолітки, з цим треба щось робити.

Саме так починається конфлікт батьків і вихователів садка, вчителів в школі. Для своїх рідних син або дочка - найчудовіші на світлі, але ось чомусь не грають вони з однолітками!

Що відбувається?

Мами і бабусі розчулюють рано подорослішавчаду, а насправді його пора рятувати. Розуміння, що робити, якщо дитині нецікаві однолітки, можливо тільки в тому випадку, якщо родичі прислухаються до думки психологів. А воно однозначно говорить про те, що з 5-річного віку дитина проходить так звану соціалізацію - адаптацію до колективу.

Для рідних він - найкращий, а в садку з ним нехочуть грати ... І ось дитина замикається в своєму світі, в якому немає місця для однолітків. При цьому для нього дуже важливо бути з іншими і вміти грати. А це безпосередньо пов'язано з умінням дотримуватися правил, і відстоювати свою думку, якщо встановлені правила порушує хтось інший.

З дорослими розмова короткий. Або вони повчають, і доводиться волею-неволею слухатися, або можна «натиснути на жалість», побути маленьким, якому все можна. І скільки б не тішили себе дорослі приємною ілюзією з приводу розмови «на рівних», так їх чадо спілкується тільки з іншими дітьми.

З ними доводиться не тільки спілкуватися, вчитисядомовлятися і пізнавати соціальні ролі, аргументувати свої думки і переконання. Саме в компанії однолітків дитина пізнає себе і те, як бути собою серед інших, рівних за статусом, діточок. Він дізнається про нерівність, і з часом вчиться «давати здачі», стримувати образу. Бути благородним або діяти всупереч вказівкам «дорослих і мудрих». Тобто, знаходить найнеобхідніші для повноцінного включення в суспільства навички.

Світ дорослих - не для дітей!

Коли дитина невідлучно знаходиться при батьках,рано чи пізно він починає вдивлятися тільки в них, і переносити на себе деякі їх реакції. Наприклад: «мамі подобається, коли я старанно збираю пазли» перетвориться в «мені подобається збирати пазли». Дитині нізвідки черпати інформацію про те, який він, крім зацікавлених в найвищих оцінках людей - від батьків.

Так, безсумнівно, при постійному вихованні дитинарозвивається інтелектуально. Він збагачує свій лексикон новими слівцями, але цей розвиток однобоко. Вікові зміни в більшу сторону є відносно інтелектуальних навичок, і, можливо, фізичних. А ось емоційний дорослішання, вольове, розвиток комунікативних навичок навпаки йде повільніше і нерідко відстає у «розумного Чадушки».

Але саме в цьому полягає гармонізуєвплив навіть дитячих конфліктів. Емоційно дитина більш стійкий до проблем, уважніше до правил, навіть якщо не усвідомлює їх. Він здатний не тільки переживати власні емоції, а й співпереживати чужим. Радіти за одного, сумувати разом з ним - все це основа гармонійного дитини. І зробити це з вже позврослевшім, сформованим людиною складно. Тому на питання «що робити, якщо дитині нецікаві однолітки», психологи однозначно рекомендують розбиратися в причинах, які спонукають маленького чоловічка «йти в себе».

Відхід від суворої реальності: причини

Труднощі в спробах ввести дитину в великий колектив, познайомити його з «чужими» - іншими дітьми - різні. В першу чергу це випадкові психічні травми - наприклад, у нього є (або вигадані «злими»дітьми) деякі особливості. Так, повну дівчинку можуть дражнити поросям, і так далі. Природно, наступний похід в дитячий садок приречений на невдачу або пов'язаний з істериками, сльозами. «Винна» сором'язливість дитини. У колі своїх він вільний проявляти себе, а інші, рівні, можуть оценивающе поставитися до нього.

Другий варіант - егоїзм, коли дитині важко зіставити свої бажання і можливості серед рівних - таких же дітей. Егоїзм - придбана риса, коли діти отримують максимум уваги в сім'ї, стають її негласним центром. А новачкам, як правило, не довіряють, вони мають якась «перевірка» в дитячому садку. Тому в такому випадку варто допомогти адаптуватися дитині - казками, поясненнями, цікавими історіями. Допомагаючи йому адаптуватися до оточення, батьки створюють гідний «зачепив» на майбутнє.

Зверніть увагу на: